сумний —
СУМНИ́Й, а́, е́. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати – як нежива ходить (Марко Вовчок); Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний (Б.
Словник української мови у 20 томах
сумний —
Сумний грудень і в свято, і в будень. У грудні дні дуже короткі, сонце мало світить. Все це навіває смуток.
Приповідки або українсько-народня філософія
сумний —
-а, -е. 1》 Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; прот. веселий. || Схильний до суму, журби. || Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. Сумна усмішка. || Пов'язаний зі смертю, трауром; скорботний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сумний —
ли́цар печа́льного (сумно́го) о́бразу, книжн. Наївна людина, пустий мрійник, що нагадує відомого літературного персонажа. — Ти й сама у нас, як Дон Кіхот! Що він мав на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу?...
Фразеологічний словник української мови
сумний —
НЕВТІ́ШНИЙ (якого неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський); — Оксано, не горюй отак. Тобі ж не можна: груддю годуєш дитину.
Словник синонімів української мови
сумний —
Сумни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сумний —
СУМНИ́Й, а́, е́. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати — як нежива ходить (Вовчок, І, 1955, 87); Петро, похнюпивши голову...
Словник української мови в 11 томах