сумний
СУМНИ́Й, а́, е́.
1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий.
Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати – як нежива ходить (Марко Вовчок);
Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний (Б. Грінченко);
Батько Оленки в тюрмі .. Оленка ходить сумна (А. Турчинська);
– Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? (Григорій Тютюнник);
// Схильний до суму, журби.
Як його веселою бути, коли дрантя та лаття покриває молоде тіло? .. Не дивно, що сумна Килина вдалася (Панас Мирний);
Мій брат Олег, над всіх коханий, був хлопчик тихий і сумний (В. Сосюра);
// Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує.
Мотря глянула на невістку – і чорні думки зникли, зразу збігли з сумного обличчя (Панас Мирний);
Я не спускав ока з сумної постаті діда (М. Коцюбинський);
Входить Ольга, молода ще жінка, з блідим обличчям і сумними очима (М. Зарудний);
Сумна усмішка (І. Манжура);
Сумний погляд;
* Образно. Явір сумними вітами Журливо хилиться на яр (І. Манжура);
// Пов'язаний із смертю, трауром; скорботний.
Страшно і вдень їм сумних катафалків, чорної ризи, і ладану, й мар (Леся Українка);
Зустрічні хурщики, що везли з Полтави на Зіньків та Гадяч бочки з оселедцями, забачивши сумний поїзд, здіймали шапки (Григорій Тютюнник).
2. Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою.
Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький);
Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! (Леся Українка);
Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару, як світ, сумну, як людська доля, давню солдатську пісню (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. сумна́, но́ї, ж. Журлива пісня.
Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать – хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної стиха... (Марко Вовчок);
Оксана .. співала тільки сумних, виливаючи у них своє безталання (А. Іщук);
// Який минає, проходить у журбі; тяжкий, безрадісний.
Настали сумні, довгі вечори (І. Нечуй-Левицький);
– Заспівай, братику. Дуже гарні твої пісні. В душі од них теплішає, і життя тоді вдається не таким сумним (З. Тулуб).
3. Який викликає, навіває сум.
Каганчик освітив сумну хату (Панас Мирний);
Сумна та непривітна картина була перед очима в Семена: справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше... (М. Коцюбинський);
Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський).
4. Вартий співчуття, жалю.
Рій згадок .. про .. щасливу або сумну долю спільних знайомих тихо бринів у хаті (М. Коцюбинський);
Чимало смішних рис надарував Карпенко-Карий своєму Мартинові Борулі, смішно-сумна історія якого була, як кажуть, історією самого батька братів Тобілевичів (М. Рильський);
Сумний випадок;
Сумний урок минулого;
// Який завдає досади; прикрий.
– Мушу поділитися з вами сумним спостереженням, що наша хазяйка пеклом дише на нас (М. Коцюбинський);
Сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (О. Ковінька);
// Непривабливий; жалюгідний.
Бачачи сумний стан їх костюмів і їх босі ноги, .. чесний чоловік пішов із ними просто на торг і покупував їм дешеві чоботи й убрання (І. Франко);
З доповідей з місць картина постала не така вже й сумна (А. Головко);
// Недобрий; нікчемний.
О діти Німеччини!.. Скільки загинуло умів, роботящих рук у розквіті сил!.. Сумна слава... В середині XX століття, коли все уже є, щоб перетворити всю землю в рай, .. що зробили з Європою ваші загиблі батьки, які були отруєні мертвою ідеєю фашизму?! (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)