схотіти

схоті́ти

[схо^ут’іти^е]

схо^учу, схоче^иш; нак. схоти, схо^ут'іт'

Значення в інших словниках

1. схотіти — схоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. схотіти — СХОТІ́ТИ, схо́чу, схо́чеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти.  Словник української мови у 20 томах
3. схотіти — схотіти: ◊ мрець її не схотів би → мрець  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. схотіти — схочу, схочеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. схотіти — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. схотіти — Схоті́ти, схо́чу, -чеш, -чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. схотіти — СХОТІ́ТИ, схо́чу, схо́чеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти. Хто схоче собаку вдарить, той кия найде (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах
8. схотіти — Схотіти, схочу, -чеш гл. Захотѣть. З мене молодої хто схоче сміється. Мет. 26. Мене мати на забаву не пускає, як я схочу, перескочу, то й не знає. Мет. 28.  Словник української мови Грінченка