схотіти —
схоті́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
схотіти —
[схоут’ітие] схоучу, схочеиш; нак. схоти, схоут'іт'
Орфоепічний словник української мови
схотіти —
СХОТІ́ТИ, схо́чу, схо́чеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти.
Словник української мови у 20 томах
схотіти —
схочу, схочеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
схотіти —
СХОТІ́ТИ, схо́чу, схо́чеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти. Хто схоче собаку вдарить, той кия найде (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
схотіти —
Схотіти, схочу, -чеш гл. Захотѣть. З мене молодої хто схоче сміється. Мет. 26. Мене мати на забаву не пускає, як я схочу, перескочу, то й не знає. Мет. 28.
Словник української мови Грінченка