схотіти

СХОТІ́ТИ, схо́чу, схо́чеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого.

Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти.

Хто схоче собаку вдарить, той кия найде (прислів'я);

Вечеряти не схотіла [Оксана] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Такая-то доля тая, Хоч і не шукайте: Кого схоче – сама найде, У колисці найде (Т. Шевченко);

– Живу – як господиня: схочу робити – роблю, схочу лежати – лежу (Панас Мирний);

Невже ж вона схоче, щоб він пропадав марне, ні за що, вкоротив собі віку молодого? (М. Коцюбинський);

– Я б і грошей тих не схотіла через той страх.., – сказала баба Зінька (І. Нечуй-Левицький);

– Може я й справді стара, – шепнула я Павлові, – може мене й не схочеш? (Ганна Барвінок);

Він не схотів їхати і пішов пішки містом (О. Довженко);

Коли хтось з прихильників симфонічного оркестру схоче порадуватись красою і чарами нових звуків, йому треба подрімати в сосновому молодняку .. саме тоді, коли його злегка перебирають вітри (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. схотіти — схоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. схотіти — [схоут’ітие] схоучу, схочеиш; нак. схоти, схоут'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. схотіти — схотіти: ◊ мрець її не схотів би → мрець  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. схотіти — схочу, схочеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. схотіти — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. схотіти — Схоті́ти, схо́чу, -чеш, -чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. схотіти — СХОТІ́ТИ, схо́чу, схо́чеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти. Хто схоче собаку вдарить, той кия найде (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах
8. схотіти — Схотіти, схочу, -чеш гл. Захотѣть. З мене молодої хто схоче сміється. Мет. 26. Мене мати на забаву не пускає, як я схочу, перескочу, то й не знає. Мет. 28.  Словник української мови Грінченка