Орфоепічний словник української мови

тиша

ти́ша

иша]

-ш'і, ор. -шеийу

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. тиша — (відсутність звуків) безголосся, безмовність, затишок, мовчанка (відсутність колотнечі) спокій.  Словник синонімів Полюги
  2. тиша — ти́ша іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. тиша — Спокій, мовчанка, с. мертва <�первовічна> тиша, тиша, як у вусі; (на морі) штиль; (на війні) затишшя; (в душі) П. кн. утихомирення.  Словник синонімів Караванського
  4. тиша — I безголосся, безголось, безгомін, безгоміння, безгомінь, безгучність, беззвучність, безмовність, безмов'я, затишшя, нешелестінь, тиш, тишина Фразеологічні синоніми: глуха тиша; гробова тиша; дзвінка тиша; затишшя перед бурею; затишшя перед грозою...  Словник синонімів Вусика
  5. тиша — ТИ́ША, і, ж. 1. Стан, коли де-небудь немає звуків, шуму. Навкруги тиша; скрізь ясно: з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише (Марко Вовчок); Зненацька Софія кинулась. В нічній тиші виразно загуло з міської башти: бов!..  Словник української мови у 20 томах
  6. тиша — -і, ж. 1》 Стан, коли де-небудь немає звуків, шуму. || Відсутність розмов, мовчанка. || Відсутність руху, метушні, що супроводжується шумом. 2》 Стан у природі, коли зовсім немає вітру; безвітряна погода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тиша — рва́ти пові́тря (ти́шу) чим і без додатка. 1. Гучно лунати (про звуки). Від часу до часу музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів, що, зливаючись з нею на мить, рвали повітря переможним зойком (Олесь Досвітній). 2. Голосно говорити, кричати.  Фразеологічний словник української мови
  8. тиша — СПО́КІЙ (стан у навколишньому оточенні, в природі і т. ін., що характеризується відсутністю шуму, руху, метушні, хвилювання тощо), ТИ́ША, ТИШ поет., ЗА́ТИ́ШОК, СУПОКІ́Й, ДРІМО́ТА, ПО́КІЙ заст.  Словник синонімів української мови
  9. тиша — Ти́ша, -ші, -ші, -шею, ти́ше!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тиша — ТИ́ША, і, ж. 1. Стан, коли де-небудь немає; звуків, шуму. Навкруги тиша; скрізь ясно: з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише (Вовчок, І, 1955, 142); Зненацька Софія кинулась. В нічній тиші виразно загуло з міської башти: бов!.. се північ (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  11. тиша — Тиша, -ші Тишь, тишина, спокойствіе. Рідко тиша, більш вітри. Ой дай нам мир в сионських мурах і любу тишу у чертогах. К. Псал. 291.  Словник української мови Грінченка