туманець —
тумане́ць іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
туманець —
ТУМАНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. Зменш. до тума́н¹ 1, 4, 6. Ось і рідесенький туманець пав на річеньку (Г. Квітка-Основ'яненко); З яру повзе туманець (В. Бабляк); * У порівн. Кора [осокорів] .. ледь-ледь бралася березневою світло-сірою, мов туманець на житі, прозеленню (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
туманець —
-нцю, ч. Зменш. до туман I 1), 4), 6).
Великий тлумачний словник сучасної мови
туманець —
ТУМАНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. Зменш. до тума́н¹ 1, 4, 6. Ось і рідесенький туманець пав на річеньку (Кв.-Осн., II, 1956, 41); З яру повзе туманець (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 77); *У порівн. Кора [осокорів].. ледь-ледь бралася березневою світло-сірою, мов туманець на житі, прозеленню (Стельмах, І, 1962, 216).
Словник української мови в 11 томах