тюлень

тюле́нь

[т'улен']

-н'а, ор. -не^им, м. (на) -н'у/ -не^ив'і, мн. -н'і, -н'іў

Значення в інших словниках

1. тюлень — тюле́нь іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тюлень — ТЮЛЕ́НЬ, я, ч. 1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Біле море ..  Словник української мови у 20 томах
3. тюлень — (-я) ч.; крим. П'яний. СЖЗ, 102.  Словник жарґонної лексики української мови
4. тюлень — -ня, ч. 1》 Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Вухаті тюлені. Справжні тюлені — тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тюлень — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.  Словник синонімів української мови
6. тюлень — Тюле́нь, -ня; -ле́ні, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тюлень — ТЮЛЕ́НЬ, ня, ч. 1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 83); Біле море..  Словник української мови в 11 томах