тюлень
ТЮЛЕ́НЬ, я, ч.
1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення.
Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Біле море .. займає перше місце в світі щодо промислу тюленя (з навч. літ.).
2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину.
△ (1) Вуха́ті тюле́ні – родина морських ссавців ряду хижих, які мають маленьку рудиментарну вушну раковину і задні ласти яких беруть участь в пересуванні по суходолу.
Вухаті тюлені мешкають у приполярних, помірних та екваторіальних водах Тихого та Південного океанів та півдня Атлантичного і Індійського океанів; харчуються та мігрують у воді, тоді як розмножуються та відпочивають на суші (з наук. літ.);
(2) Гренла́ндський тюле́нь – ссавець родини тюленевих, ряду ластоногих; лисун.
Гренландський тюлень поширений в арктичних водах від Канадського архіпелагу й півострова Лабрадор до Карського моря; живиться ракоподібними, молюсками й рибою (з наук. літ.);
У Білому морі корабельний промисел гренландських тюленів заборонено (з наук.-попул. літ.);
(3) Спра́вжні тюле́ні – тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні.
Словник української мови (СУМ-20)