1. Словник української мови у 20 томах

тюлень

ТЮЛЕ́НЬ, я, ч.

1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення.

Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Біле море .. займає перше місце в світі щодо промислу тюленя (з навч. літ.).

2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину.

△ (1) Вуха́ті тюле́ні – родина морських ссавців ряду хижих, які мають маленьку рудиментарну вушну раковину і задні ласти яких беруть участь в пересуванні по суходолу.

Вухаті тюлені мешкають у приполярних, помірних та екваторіальних водах Тихого та Південного океанів та півдня Атлантичного і Індійського океанів; харчуються та мігрують у воді, тоді як розмножуються та відпочивають на суші (з наук. літ.);

(2) Гренла́ндський тюле́нь – ссавець родини тюленевих, ряду ластоногих; лисун.

Гренландський тюлень поширений в арктичних водах від Канадського архіпелагу й півострова Лабрадор до Карського моря; живиться ракоподібними, молюсками й рибою (з наук. літ.);

У Білому морі корабельний промисел гренландських тюленів заборонено (з наук.-попул. літ.);

(3) Спра́вжні тюле́ні – тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тюлень — тюле́нь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. тюлень — [т'улен'] -н'а, ор. -неим, м. (на) -н'у/ -неив'і, мн. -н'і, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. тюлень — (-я) ч.; крим. П'яний. СЖЗ, 102. Словник жарґонної лексики української мови
  4. тюлень — -ня, ч. 1》 Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Вухаті тюлені. Справжні тюлені — тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тюлень — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  6. тюлень — Тюле́нь, -ня; -ле́ні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тюлень — ТЮЛЕ́НЬ, ня, ч. 1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 83); Біле море.. Словник української мови в 11 томах