тюлень
ТЮЛЕ́НЬ, ня, ч.
1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення.
Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 83);
Біле море.. займає перше місце в світі щодо промислу тюленя (Ек. геогр. СРСР, 1957, 171).
∆ Вуха́ті тюле́ні — тюлені, які мають маленьку рудиментарну вушну раковину і задні ласти яких беруть участь в пересуванні по суходолу;
Гренла́ндський тюле́нь — один із видів справжніх тюленів;
Спра́вжні тюле́ні — тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні.
2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тюлень — тюле́нь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- тюлень — [т'улен'] -н'а, ор. -неим, м. (на) -н'у/ -неив'і, мн. -н'і, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- тюлень — ТЮЛЕ́НЬ, я, ч. 1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Біле море .. Словник української мови у 20 томах
- тюлень — (-я) ч.; крим. П'яний. СЖЗ, 102. Словник жарґонної лексики української мови
- тюлень — -ня, ч. 1》 Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення. Вухаті тюлені. Справжні тюлені — тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тюлень — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
- тюлень — Тюле́нь, -ня; -ле́ні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)