тюлень
ТЮЛЕ́НЬ, ня, ч.
1. Ссавець ряду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах; має велике промислове значення.
Випливши з сивого моря, тюленів стада ногоплавних Сплять навкруги (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 83);
Біле море.. займає перше місце в світі щодо промислу тюленя (Ек. геогр. СРСР, 1957, 171).
∆ Вуха́ті тюле́ні — тюлені, які мають маленьку рудиментарну вушну раковину і задні ласти яких беруть участь в пересуванні по суходолу;
Гренла́ндський тюле́нь — один із видів справжніх тюленів;
Спра́вжні тюле́ні — тюлені, в яких немає зовнішньої вушної раковини і задні ласти яких не можуть підтримувати тіло на твердій поверхні.
2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину.
Словник української мови (СУМ-11)