убогий —
УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), а, е. 1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий. Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах (Ганна Барвінок); – Може, кого любить..
Словник української мови у 20 томах
убогий —
(вбогий), -а, -е. 1》 Який живе в нестатках, злиднях; бідний; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. убогий (вбогий), -гого, ч.; убога (вбога), -гої, ж. Бідна людина. || Старець, жебрак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
убогий —
умо́м убо́гий. Розумово обмежений, нетямущий; дурний. (Прісцілла:) Та хіба ж усі такі, як той клієнт, умом убогий? (Леся Українка).
Фразеологічний словник української мови
убогий —
БЕЗДА́РНИЙ (створений неталановитою людиною), СІ́РИЙ, УБО́ГИЙ підсил. Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії (картина І.
Словник синонімів української мови
убогий —
Убо́гий, -га, -ге
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
убогий —
УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), а, е. 1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий. Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
убогий —
Убогий, -а, -е Бѣдный, неимущій. Не той убогий, хто трошки має, а той, що не знав годі — все жадає. посл. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. № 80.
Словник української мови Грінченка