угодовець
угодо́вець
[угодовеиц']
-оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў
Орфоепічний словник української мовиугодо́вець
[угодовеиц']
-оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў
Орфоепічний словник української мови