угодовець —
угодо́вець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
угодовець —
див. ОПОРТУНІСТ.
Словник синонімів Караванського
угодовець —
[угодовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў
Орфоепічний словник української мови
угодовець —
УГОДО́ВЕЦЬ, вця, ч., політ. Той, хто провадить політику угодовства з ворогом. Були часи.., коли народовців [галицьких] скоріш можна було назвати угодовцями...
Словник української мови у 20 томах
угодовець —
-вця, ч., політ. Той, хто провадить політику угодовства з ворогом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
угодовець —
УГОДО́ВЕЦЬ, вця, ч., політ. Той, хто провадить політику угодовства з класовим ворогом. Були часи..
Словник української мови в 11 томах