уривчастий —
ури́вчастий прикметник
Орфографічний словник української мови
уривчастий —
УРИВЧАСТИЙ – УРИВИСТИЙ Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова. 2. Який містить у собі неповні дані: уривчасті відомості. Уривистий.
Літературне слововживання
уривчастий —
УРИ́ВЧАСТИЙ, а, е. 1. Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається. Пішла [Настя] до піаніно і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Леся Українка); Розповідь його була уривчаста.
Словник української мови у 20 томах
уривчастий —
-а, -е. 1》 Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається. 2》 Який містить неповні дані.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уривчастий —
УРИ́ВЧАСТИЙ (який переривається через короткі проміжки часу; не суцільний); УРИ́ВИСТИЙ, УРИ́ВАНИЙ, УРИ́ВКОВИЙ, ЗРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ВІДРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВИСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВАНИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАТИЙ, ПЕРЕБИ́ВЧАСТИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, РВА́НИЙ...
Словник синонімів української мови
уривчастий —
Ури́вчастий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
уривчастий —
УРИ́ВЧАСТИЙ, а, е. 1. Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається. Пішла [Настя] до піаніно і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Л. Укр., III, 1952, 588); Розповідь його була уривчаста.
Словник української мови в 11 томах