уривчастий
УРИ́ВЧАСТИЙ, а, е.
1. Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається.
Пішла [Настя] до піаніно і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Леся Українка);
Розповідь його була уривчаста. Раз по раз він замовкав і, завмерши, дивився в простір, наче вимірював на око швидкість корабля (М. Трублаїні);
Уривчасті дзвінки внутрішньої сигналізації вмить піднімають усіх [підводників] на ноги (В. Логвиненко);
Здаля почулися його короткі, уривчасті слова (В. Собко);
* У порівн. Над землею стояв тривожний паркий запах, мов уривчасте дихання молодої жінки (Ю. Щербак).
2. Який містить у собі неповні дані.
Ізольовані від життя, в'язні все ж довідувалися про те, що робиться в світі, до них доходили уривчасті відомості про переможне просування Червоної Армії (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)