уривчасто
УРИ́ВЧАСТО.
Присл. до ури́вчастий.
Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (І. Нечуй-Левицький);
Пароплав прогудів тричі – коротко, уривчасто, потім ще раз – протяжно (С. Журахович);
[Ліда:] Я говорила з лікарями. На запитання відповідають механічно, уривчасто – “так”, “ні”, “невідомо”... (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)