уривчасто

УРИ́ВЧАСТО. Присл. до ури́вчастий.

Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (Н.-Лев., II, 1956, 390);

Пароплав прогудів тричі — коротко, уривчасто, потім ще раз — протяжно (Жур., Звич. турботи, 1961, 131);

[Ліда:] Я говорила з лікарями. На запитання відповідають механічно, уривчасто — «так», «ні», «невідомо»… (Корн., І, 1955, 92).

Значення в інших словниках

1. уривчасто — ури́вчасто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. уривчасто — УРИ́ВЧАСТО. Присл. до ури́вчастий. Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (І. Нечуй-Левицький); Пароплав прогудів тричі – коротко, уривчасто, потім ще раз – протяжно (С. Журахович); [Ліда:] Я говорила з лікарями.  Словник української мови у 20 томах
3. уривчасто — Присл. до уривчастий.  Великий тлумачний словник сучасної мови