хрипіння

хрипі́ння

[хри^еп’ін':а]

-н':а

Значення в інших словниках

1. хрипіння — хрипі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хрипіння — ХРИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. хрипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Бліде-бліде висохле лице вирисовувалося на подушці; очі, як і раніш, блищали в глибинах, а з піводкритих уст із силою виривалося хрипіння (Г. Хоткевич); Це був сохатий.  Словник української мови у 20 томах
3. хрипіння — -я, с. Дія за знач. хрипіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хрипіння — ХРИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. хрипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Бліде-бліде висохле лице вирисовувалося на подушці; очі, як і раніш, блищали в глибинах, а з піводкритих уст із силою виривалося хрипіння (Хотк., І, 1966, 131); Це був сохатий.  Словник української мови в 11 томах