цвіркунець

цвіркуне́ць

[цв'іркунец']

-н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -нцев'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў

Значення в інших словниках

1. цвіркунець — цвіркуне́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. цвіркунець — ЦВІРКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до цвірку́н. В кімнатці було душно і жарко. Цвіркунець невгамовно торохтів свій єдиний мотив, яким його обдарувала природа (О. Копиленко); – Цвіркунець, цвіркунець, на тобі буханець! – сказала дівчина (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. цвіркунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до цвіркун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цвіркунець — ЦВІРКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до цвірку́н. В кімнатці було душно і жарко. Цвіркунець невгамовно торохтів свій єдиний мотив, яким його обдарувала природа (Коп., Земля.., 1957, 94); — Цвіркунець, цвіркунець, на тобі буханець! — сказала дівчина (Ю. Янов., Мир, 1956, 129).  Словник української мови в 11 томах