цівка —
Ці́вка: — дуло [10] — дуло рушниці [21,IV]
Словник з творів Івана Франка
цівка —
(води) струмінь, р. струмінець, струмінчик; (у ткацькім верстаті) шпулька; Т. трубка, рурка; (кріса) люфа, сов. ствол; (дерева) СТОВБУР, (тонка) жердина; (пшениці) стебло, стеблина; (бузинова) дудка.
Словник синонімів Караванського
цівка —
ці́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ці́вки
Орфографічний словник української мови
цівка —
ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь іншої рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (І.
Словник української мови у 20 томах
цівка —
-и, ж. 1》 Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. || Безперервний потік сипкої речовини. || Безперервний потік диму, повітря і т. ін. або неширока смуга світла. || Ряд якихось предметів або істот, що рухаються одне за одним. || у знач. присл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цівка —
КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах).
Словник синонімів української мови
цівка —
ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах