цівка

(води) струмінь, р. струмінець, струмінчик; (у ткацькім верстаті) шпулька; Т. трубка, рурка; (кріса) люфа, сов. ствол; (дерева) СТОВБУР, (тонка) жердина; (пшениці) стебло, стеблина; (бузинова) дудка.

Значення в інших словниках

1. цівка — Ці́вка: — дуло [10] — дуло рушниці [21,IV]  Словник з творів Івана Франка
2. цівка — [ц’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -ўки, ц'івок дв'і ц'іўкие  Орфоепічний словник української мови
3. цівка — ці́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ці́вки  Орфографічний словник української мови
4. цівка — ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь іншої рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (І.  Словник української мови у 20 томах
5. цівка — -и, ж. 1》 Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. || Безперервний потік сипкої речовини. || Безперервний потік диму, повітря і т. ін. або неширока смуга світла. || Ряд якихось предметів або істот, що рухаються одне за одним. || у знач. присл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цівка — КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах).  Словник синонімів української мови
7. цівка — Ці́вка, -вки, -вці; ці́вки, ці́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. цівка — ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах