цівка

(води) струмінь, р. струмінець, струмінчик; (у ткацькім верстаті) шпулька; Т. трубка, рурка; (кріса) люфа, сов. ствол; (дерева) СТОВБУР, (тонка) жердина; (пшениці) стебло, стеблина; (бузинова) дудка.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

цівка — Ці́вка: — дуло [10] — дуло рушниці [21,IV] Словник з творів Івана Франка
цівка — [ц’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -ўки, ц'івок дв'і ц'іўкие Орфоепічний словник української мови
цівка — ці́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ці́вки Орфографічний словник української мови
цівка — ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь іншої рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (І. Словник української мови у 20 томах
цівка — -и, ж. 1》 Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. || Безперервний потік сипкої речовини. || Безперервний потік диму, повітря і т. ін. або неширока смуга світла. || Ряд якихось предметів або істот, що рухаються одне за одним. || у знач. присл. Великий тлумачний словник сучасної мови
цівка — КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах). Словник синонімів української мови
цівка — Ці́вка, -вки, -вці; ці́вки, ці́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цівка — ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах