1. Великий тлумачний словник сучасної мови

цівка

ці́вка

-и, ж.

1》 Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини.

|| Безперервний потік сипкої речовини.

|| Безперервний потік диму, повітря і т. ін. або неширока смуга світла.

|| Ряд якихось предметів або істот, що рухаються одне за одним.

|| у знач. присл. цівкою, цівками. У вигляді такого струменя.

2》 текст. Шпулька для намотування ниток (у ткацькому човнику, прядці і т. ін.).

3》 тех. Деталь передавального механізму циліндричної форми.

4》 спец. Передня частина ложа рушниці, ручного кулемета і т. ін.

5》 розм. Стовбур дерева.

|| Округла тонка деревина; жердина.

|| Трубчасте стебло рослини.

|| Музичний інструмент, вигот. з такого стебла.

6》 анат. Трубчаста кістка ноги птахів, розміщена між голінкою і пальцями.

7》 розм. Ствол рушниці або іншої вогнепальної зброї.

|| Передній отвір ствола такої зброї.

8》 діал. Рушниця.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цівка — Ці́вка: — дуло [10] — дуло рушниці [21,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. цівка — (води) струмінь, р. струмінець, струмінчик; (у ткацькім верстаті) шпулька; Т. трубка, рурка; (кріса) люфа, сов. ствол; (дерева) СТОВБУР, (тонка) жердина; (пшениці) стебло, стеблина; (бузинова) дудка. Словник синонімів Караванського
  3. цівка — [ц’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -ўки, ц'івок дв'і ц'іўкие Орфоепічний словник української мови
  4. цівка — ці́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ці́вки Орфографічний словник української мови
  5. цівка — ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь іншої рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (І. Словник української мови у 20 томах
  6. цівка — КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах). Словник синонімів української мови
  7. цівка — Ці́вка, -вки, -вці; ці́вки, ці́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цівка — ЦІ́ВКА, и, ж. 1. Тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах