цівка

ЦІ́ВКА, и, ж.

1. Тонкий струмінь води або якої-небудь іншої рідини.

Держачи чайник трьома пальцями і підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою (І. Нечуй-Левицький);

Зазолотилась на світлі тонюсінька цівка олії – полилася з тоненької шийки в капусту (Ю. Збанацький);

З рипінням в'їжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води (З. Тулуб);

Проворно працюють молоді дівочі руки. Білі цівки струмують у дійницях, клекочуть шумовинням (І. Цюпа);

Видно добре, як розтоплюється метал і сповзають на дно вагранки розтоплені тягучі цівки (А. Шиян);

// Безперервний потік сипкої речовини.

Пшениця цідилася на купу тоненькою цівкою, розбризкуючись золотистими зернами... (Я. Качура);

// Безперервний потік диму, повітря і т. ін. або неширока смуга світла.

Із пашів [гармат] .. вибухнули довгими цівками густі клубища білого диму й розіслалися по шляху широкими колами (М. Старицький);

Майнув [Хо] довгою бородою – і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (М. Коцюбинський);

Дах палав. Золота цівка лизнула віконницю раз, другий, зазирнула в світлицю вогняним оком (З. Тулуб);

Розігріті ліси, теплі поля дихали по-весняному вільно, струмували в небо прозорими цівками марева (О. Гончар);

// Ряд якихось предметів або істот, що рухаються одна за одним.

Застрекотіли ворожі кулемети, прорізуючи темряву цівками трасуючих куль (П. Автомонов);

Наче потоки з схилів, пустилися з лісу рухливі цівки поспішаючих звідусіль комонників (Д. Міщенко);

* Образно. Отче Алоїзію, а де тепер єврейське царство? – Нема в них царства, дитино моя, – єлейно зітхнув старий Алоїзій, хитро вплітаючи нову отруйну цівку до своєї проповіді (З. Тулуб);

// у знач. присл. ці́вкою, цівка́ми. У вигляді такого струменя.

З середини скелі, з темної печери дзюрчала цівкою холодна вода й падала в кам'яний басейн (І. Нечуй-Левицький);

Десь загорілося. Полум'я цівкою бризнуло в цистерни (П. Загребельний);

Мічурін підвівся з землі й випростався. Був він у поросі й реп'яхах. Мокре волосся збилось жалюгідним клоччям, піт струмів з нього цівками (О. Довженко).

2. текст. Шпулька для намотування ниток (у ткацькому човнику, прядці і т. ін.).

От і роблю я. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і ляда – ткачеві порада; Берди і цівки – ви хліб мій і сіль! (Я. Щоголів);

Любувався [Олексій], як мати вправно орудує ногами на підніжках, кидаючи руками то в один, то в другий бік човник з цівкою ниток (І. Цюпа).

3. техн. Деталь передавального механізму циліндричної форми.

4. спец. Передня частина ложа рушниці, ручного кулемета і т. ін.

З лави підіймається кряжистий Олександр Підіпригора.., винувато перекидає з руки в руку міддю полатану цівку старої берданки (М. Стельмах).

5. розм. Стовбур дерева.

Колись добрий садок висох, де-не-де стирчать цівки всохлих груш та яблунь (Панас Мирний);

Він чує, як рухається сік по цівках дерев (С. Чорнобривець);

// Округла тонка деревина; жердина.

Вона цілі дні листок до листка перекладала сіном турецький тютюн .. Якось вранці в щілину між двома цівками з клуні побачила його ж, свого Мирона (М. Стельмах);

// Трубчасте стебло рослини.

Сокира рубонула, жалібно хряснула цівка калинова і впала стеблина, тремтячи листом (Б. Грінченко);

Пшеничні цівки Пори липневої стинає гострий серп (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

* У порівн. Почала гладити по голівці хлопчика .. – І його! – показав він ручкою на меншенького, що недавно навчився ходити й насилу стояв на тоненьких, як цівки, ноженятах... (С. Васильченко);

// Музичний інструмент, вигот. з такого стебла; сопілка.

Очеретяна цівка (очеретина) як музичний інструмент давно побутує на Україні .. Виготовляється очеретина дуже просто: з товстої, міцної і найдовшої між колінцями очеретини гострим ножем рівненько відрізують трубочку (з наук. літ.);

[Юрасик: ] Я, Чугайстере, дарую вам денцівку, Мою грайливу бузинову цівку, послухайте, яка вона співуча, Коли заграю, чує кожна круга (П. Воронько).

6. анат. Трубчаста кістка ноги птахів, розміщена між голінкою і пальцями.

Тіло первоптаха було вкрите пір'ям, передні кінцівки мали вигляд крил, до складу ноги входила видовжена цівка і чотири пальці (з навч. літ.);

// Частина кістки кінцівок великих рогатих тварин.

Разом з дорогоцінними бивнями індійських та африканських слонів цівки є матеріалом для художнього різблення (з наук. літ.).

7. розм. Ствол рушниці або іншої вогнепальної зброї.

Придавив [Юріштан] цингель лівої цівки – підняв курок. Почав підіймати правий курок, натиснув цингель і – гримнув вистріл лівої цівки! Куля в'їлася десь у землю (Г. Хоткевич);

// Передній отвір ствола такої зброї.

Литка розігнув спину, випростався й рвонувся до одчинених дверей. Але, зустрівши цівку гвинтівки, він злякано став (Г. Епік);

Так чи так – життя її пропаще. Вона нащупала своє серце і приставила .. холодну цівку нагана (П. Панч);

Холодна цівка нагана доткнулася його потилиці (В. Дрозд).

8. Рушниця.

– Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, – так я, небоже, щорана вирушав за вівцями (І. Франко).