черга —
див. багато; ватага
Словник синонімів Вусика
черга —
ЧЕ́РГА, и, ж. 1. Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги; // Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з'являтися, вступати в дію у визначеній послідовності.
Словник української мови у 20 томах
черга —
че́рга́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
черга —
черги, ж. 1》 Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги. || Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з'являтися, вступати в дію у визначеній послідовності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
черга —
відбува́ти / відбу́ти че́ргу. Робити що-небудь неохоче, без будь-якого бажання. Зиркав (Коваль) на всіх спідлоба, сопів та все придивлявся до Чумачихи, як вона обідає: з смаком чи так собі, аби одбути чергу? (В. Кучер). на че́рзі, зі сл.
Фразеологічний словник української мови
черга —
ЧЕ́РГА́, че́рги́, ж. 1. Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги; // Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з’являтися, вступати в дію у визначеній послідовності.
Словник української мови в 11 томах
черга —
Черга, -ги ж. Очередь, чередъ. ЗОЮР. II. 27. Приходить черга і до дякьків. Рудч. Ск. II. 29. Ми тебе поїли, зодягали і до розуму довели, — служи за нашу чергу. Кв. черго́ю. По очереди. під чергу прийти́ся. Попасть въ очередь. Конст. у. засто́ювати чергу. Ожидать очереди. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка