черга

Значення в інших словниках

1. черга — (визначена послідовність когось а. чогось) ряд, порядок, діал. колія. Словник синонімів Полюги
2. черга — (людей) хвіст, ряд, лінія, колія, (автоматна) серія, ФР. плин, течія <н. іти своєю чергою>, черговість <н. поза чергою> Словник синонімів Караванського
3. черга — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
4. черга — ЧЕ́РГА, и, ж. 1. Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги; // Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з'являтися, вступати в дію у визначеній послідовності. Словник української мови у 20 томах
5. черга — че́рга́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
6. черга — черги, ж. 1》 Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги. || Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з'являтися, вступати в дію у визначеній послідовності. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. черга — відбува́ти / відбу́ти че́ргу. Робити що-небудь неохоче, без будь-якого бажання. Зиркав (Коваль) на всіх спідлоба, сопів та все придивлявся до Чумачихи, як вона обідає: з смаком чи так собі, аби одбути чергу? (В. Кучер). на че́рзі, зі сл. Фразеологічний словник української мови
8. черга — Че́рга́, -ги́, -зі́; че́рги, черг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. черга — ЧЕ́РГА́, че́рги́, ж. 1. Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги; // Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з’являтися, вступати в дію у визначеній послідовності. Словник української мови в 11 томах
10. черга — Черга, -ги ж. Очередь, чередъ. ЗОЮР. II. 27. Приходить черга і до дякьків. Рудч. Ск. II. 29. Ми тебе поїли, зодягали і до розуму довели, — служи за нашу чергу. Кв. черго́ю. По очереди. під чергу прийти́ся. Попасть въ очередь. Конст. у. засто́ювати чергу. Ожидать очереди. Левиц. І. Словник української мови Грінченка