чубатий

чуба́тий

[чубати^ей]

м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і

Значення в інших словниках

1. чубатий — I косата (про дівчат: "Та три дівки косатих..."), кудла, кудлай, кудлань, кудластий, кудлатий, кудлач, кудля, куйовда, кучерявень, кучерявенький, кучерявець, кучерявий, кучерявчик, кучман, патлань, патлач, чубань, чубатенький, чубатий...  Словник синонімів Вусика
2. чубатий — ЧУБА́ТИЙ, а, е. Який має довгий чуб, з великим чубом. Хмурий Остап опустив чубату голову, зачмихав синім, як воловий ріг, носом (К. Гордієнко); // у знач. ім. чуба́тий, того, ч. Чоловік, який має великий чуб.  Словник української мови у 20 томах
3. чубатий — чуба́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чубатий — -а, -е. Який має довгий чуб, з великим чубом. || у знач. ім. чубатий, -того, ч. Чоловік, який має великий чуб. || Із чубом на голові (про тварин). || Який формою нагадує чуб (перев. про рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чубатий — ЧУБА́ТИЙ, а, е. Який має довгий чуб, з великим чубом. Хмурий Остап опустив чубату голову, зачмихав синім, як воловий ріг, носом (Горд., II, 1959, 293); // у знач. ім. чуба́тий, того, ч. Чоловік, який має великий чуб.  Словник української мови в 11 томах