чубитися

чу́битися

[чуби^ети^ес'а]

-бл'ус'а, -би^ес':а, -би^ец':а, -бл'ац':а; нак. чубс'а, чубте^ис'а

Значення в інших словниках

1. чубитися — ЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. чу́бляться; наказ. сп. чу́бся; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (П. Козланюк); Дітвора ..  Словник української мови у 20 томах
2. чубитися — чу́битися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. чубитися — -блюся, -бишся; мн. чубляться; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. || перен. Не мирити між собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чубитися — БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. чубитися — ЧУБИ́ТИСЯ, блюся, бишся; мн. чу́бляться; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (Козл., Сонце.., 1957, 59); Дітвора..  Словник української мови в 11 томах
6. чубитися — Чубитися, -блюся, -бишся гл. Драть другъ друга за волосы, переносно: драться, не мирно жить. Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Ном. № 1304. Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться. Ком. Пр. № 592.  Словник української мови Грінченка