1. Орфоепічний словник української мови

чубитися

чу́битися

[чубиетиес'а]

-бл'ус'а, -биес':а, -биец':а, -бл'ац':а; нак. чубс'а, чубтеис'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубитися — ЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. чу́бляться; наказ. сп. чу́бся; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (П. Козланюк); Дітвора .. Словник української мови у 20 томах
  2. чубитися — чу́битися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. чубитися — -блюся, -бишся; мн. чубляться; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. || перен. Не мирити між собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чубитися — БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. чубитися — ЧУБИ́ТИСЯ, блюся, бишся; мн. чу́бляться; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (Козл., Сонце.., 1957, 59); Дітвора.. Словник української мови в 11 томах
  6. чубитися — Чубитися, -блюся, -бишся гл. Драть другъ друга за волосы, переносно: драться, не мирно жить. Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Ном. № 1304. Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться. Ком. Пр. № 592. Словник української мови Грінченка