1. Орфоепічний словник української мови

чудернацький

чудерна́цький

[чудеирнац'кией]

м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудернацький — див. ДИВНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. чудернацький — див. витіюватий; дивак; химерний Словник синонімів Вусика
  3. чудернацький — ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Власт. чудакові; дивний, дивацький. – Кажуть мені, нібито я в останній час стала чудна, навіть чудернацька (І. Нечуй-Левицький); Колись навіть один пан, гостюючи у Лісовських, записував дещицю з його, Терентія, голосу. Словник української мови у 20 томах
  4. чудернацький — чудерна́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  5. чудернацький — -а, -е. 1》 Власт. чудакові; дивний, дивацький. 2》 Незвичайний за формою, змістом; химерний, вигадливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чудернацький — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. чудернацький — Чудерна́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чудернацький — ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Власт. чудакові; дивний, дивацький. — Кажуть мені, нібито я в останній час стала чудна, навіть чудернацька (Н.-Лев., IV, 1956, 238); Колись навіть один пан, гостюючи у Лісовських, записував дещицю з його, Терентія, голосу. Словник української мови в 11 томах
  9. чудернацький — Чудернастий, чудернацький, чудернацький, -а, -е Странный. Зараз виміняв його в пана за якусь чудерняцьку собаку. Левиц. І. 159. --------------- Чудернастий, чудернацький, чудернацький, -а, -е Странный. Зараз виміняв його в пана за якусь чудерняцьку собаку. Левиц. І. 159. Словник української мови Грінченка