чудернацький
ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Власт. чудакові; дивний, дивацький.
— Кажуть мені, нібито я в останній час стала чудна, навіть чудернацька (Н.-Лев., IV, 1956, 238);
Колись навіть один пан, гостюючи у Лісовських, записував дещицю з його, Терентія, голосу. Чудернацький був пан, дивак та й годі (Стельмах, І, 1962, 48).
2. Незвичайний за формою, змістом; химерний, вигадливий.
— Гляньте на цього гіганта,— показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Ю. Бед-зик, Вогонь.., 1960, 159);
Фашистський літак зробив чудернацький стрибок, задер хвіст і полетів прямісінько в болото (Десняк, Опов., 1951, 94);
І що в нього за натура така чудернацька — все зроблене здається легким і простим (Собко, Звич. життя, 1957, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудернацький — див. ДИВНИЙ. Словник синонімів Караванського
- чудернацький — див. витіюватий; дивак; химерний Словник синонімів Вусика
- чудернацький — [чудеирнац'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- чудернацький — ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Власт. чудакові; дивний, дивацький. – Кажуть мені, нібито я в останній час стала чудна, навіть чудернацька (І. Нечуй-Левицький); Колись навіть один пан, гостюючи у Лісовських, записував дещицю з його, Терентія, голосу. Словник української мови у 20 томах
- чудернацький — чудерна́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- чудернацький — -а, -е. 1》 Власт. чудакові; дивний, дивацький. 2》 Незвичайний за формою, змістом; химерний, вигадливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чудернацький — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- чудернацький — Чудерна́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чудернацький — Чудернастий, чудернацький, чудернацький, -а, -е Странный. Зараз виміняв його в пана за якусь чудерняцьку собаку. Левиц. І. 159. --------------- Чудернастий, чудернацький, чудернацький, -а, -е Странный. Зараз виміняв його в пана за якусь чудерняцьку собаку. Левиц. І. 159. Словник української мови Грінченка