чубитися
ЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. чу́бляться; наказ. сп. чу́бся; недок., розм.
Битися, хапаючи один одного за чуба.
Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (П. Козланюк);
Дітвора .. починала сміятися, а іноді й чубитись, безцеремонно стягувати з якогось щасливця чоботята, щоб і Ванько в них бодай трохи ноги погрів (М. Стельмах);
Горобці цвірінькали та чубились коло стіжків, де було чимало витрушено зерна (М. Коцюбинський);
// перен. Не мирити між собою.
Доки не поберуться – любляться, а поберуться – чубляться (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)