чубитися

ЧУБИ́ТИСЯ, блюся, бишся; мн. чу́бляться; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба.

Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (Козл., Сонце.., 1957, 59);

Дітвора.. починала сміятися, а іноді й чубитись, безцеремонно стягувати з якогось щасливця чоботята, щоб і Ванько в них бодай трохи ноги погрів (Стельмах, І, 1962, 207);

Горобці цвірінькали та чубились коло стіжків, де було чимало витрушено зерна (Коцюб., І, 1955, 119);

// перен. Не мирити між собою.

Доки не поберуться — любляться, а поберуться — чубляться (Укр., присл.., 1955, 124).

Значення в інших словниках

1. чубитися — [чубиетиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, -биец':а, -бл'ац':а; нак. чубс'а, чубтеис'а  Орфоепічний словник української мови
2. чубитися — ЧУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. чу́бляться; наказ. сп. чу́бся; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (П. Козланюк); Дітвора ..  Словник української мови у 20 томах
3. чубитися — чу́битися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. чубитися — -блюся, -бишся; мн. чубляться; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. || перен. Не мирити між собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чубитися — БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯ розм., СКУ́БА́ТИСЯ розм.; ТОВКТИ́СЯ розм., ТУ́ЗАТИСЯ розм., ТУЗИ́ТИСЯ рідко (битися, штовхаючись чим-небудь — звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. чубитися — Чубитися, -блюся, -бишся гл. Драть другъ друга за волосы, переносно: драться, не мирно жить. Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Ном. № 1304. Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться. Ком. Пр. № 592.  Словник української мови Грінченка