шалапут —
див. бешкетник; дурний; легковажний
Словник синонімів Вусика
шалапут —
ШАЛАПУ́Т, а, ч. 1. розм. Легковажна, непутяща людина. [Ялина:] Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (С. Руданський); Як може він кинути напризволяще оте все, що заробив власними руками ..
Словник української мови у 20 томах
шалапут —
шалапу́т іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
шалапут —
шалапу́т легковажна, непутяща людина; шалапут (м, ср, ст)||шалапута, шалопай
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шалапут —
-а, ч. 1》 розм. Легковажна, непутяща людина. || Те саме, що пустун. 2》 мн. шалапути, -ів, заст. У Росії 19 ст. – релігійна секта хлистів; особи, що належали до цієї секти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шалапут —
ЛЕГКОВА́ЖНИЙ ім. (несерйозний чоловік), ЛЕГКОДУ́Х, ВІТРОГІ́Н (ВІТРОГО́Н) зневажл., ЖЕ́ВЖИК зневажл., ВЕРТИ́ХВІСТ зневажл., ШЕЛИ́ХВІСТ зневажл., МАРТОПЛЯ́С зневажл., СВИСТУ́Н зневажл., ШАЛАПУ́Т зневажл., ШАЛАПУ́ТНИК зневажл., ЦВИ́НДРИК діал.
Словник синонімів української мови
шалапут —
ШАЛАПУ́Т, а, ч. 1. розм. Легковажна, непутяща людина. [Ялина:] Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (Рудан., Тв., 1959, 291); Як може він кинути напризволяще оте все, що заробив власними руками..
Словник української мови в 11 томах
шалапут —
Шалапут, -та м. 1) Сумасбродъ, безтолковый, легкомысленный человѣкъ. 2) Сектантъ одной изъ раціоналистическихъ сектъ.
Словник української мови Грінченка