шалапут

шалапу́т

-а, ч.

1》 розм. Легковажна, непутяща людина.

|| Те саме, що пустун.

2》 мн. шалапути, -ів, заст. У Росії 19 ст. – релігійна секта хлистів; особи, що належали до цієї секти.

Значення в інших словниках

1. шалапут — див. ВІТРОГОН; (нероба) ледар; (гульвіса) гультяй; (витівник) шкода, пустун; шалапутник.  Словник синонімів Караванського
2. шалапут — див. бешкетник; дурний; легковажний  Словник синонімів Вусика
3. шалапут — [шалапут] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іy  Орфоепічний словник української мови
4. шалапут — ШАЛАПУ́Т, а, ч. 1. розм. Легковажна, непутяща людина. [Ялина:] Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (С. Руданський); Як може він кинути напризволяще оте все, що заробив власними руками ..  Словник української мови у 20 томах
5. шалапут — шалапу́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
6. шалапут — шалапу́т легковажна, непутяща людина; шалапут (м, ср, ст)||шалапута, шалопай  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. шалапут — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ ім. (несерйозний чоловік), ЛЕГКОДУ́Х, ВІТРОГІ́Н (ВІТРОГО́Н) зневажл., ЖЕ́ВЖИК зневажл., ВЕРТИ́ХВІСТ зневажл., ШЕЛИ́ХВІСТ зневажл., МАРТОПЛЯ́С зневажл., СВИСТУ́Н зневажл., ШАЛАПУ́Т зневажл., ШАЛАПУ́ТНИК зневажл., ЦВИ́НДРИК діал.  Словник синонімів української мови
8. шалапут — Шалапу́т, -та; -пу́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. шалапут — ШАЛАПУ́Т, а, ч. 1. розм. Легковажна, непутяща людина. [Ялина:] Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (Рудан., Тв., 1959, 291); Як може він кинути напризволяще оте все, що заробив власними руками..  Словник української мови в 11 томах
10. шалапут — Шалапут, -та м. 1) Сумасбродъ, безтолковый, легкомысленный человѣкъ. 2) Сектантъ одной изъ раціоналистическихъ сектъ.  Словник української мови Грінченка