швабра

шва́бра

[швабра]

-ри^е, д. і м. -р'і, р. мн. швабр

Значення в інших словниках

1. швабра — Мийка  Словник чужослів Павло Штепа
2. швабра — ШВА́БРА, и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев'яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби і т. ін. – Мені зараз бракує, так би мовити, технічного оснащення. Швабра і щітка потрібні .. Вичищу і вимию все, аж блищатиме (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
3. швабра — шва́бра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. швабра — И, ж. Довга, худа людина. От чому сучасним ідеалом краси вважаються швабри?  Словник сучасного українського сленгу
5. швабра — -и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев'яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. швабра — ШВА́БРА, и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев’яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби і т. ін. — Мені зараз бракує, так би мовити, технічного оснащення. Швабра і щітка потрібні.. Вичищу і вимию все, аж блищатиме (Собко, Справа.., 1959, 237).  Словник української мови в 11 томах