шельф —
ШЕЛЬФ, у, ч., спец. Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина.
Словник української мови у 20 томах
шельф —
шельф іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
шельф —
-у, ч., спец. 1》 Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина. 2》 Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний причальному брусові.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шельф —
(англ. shelf, букв. – уступ) 1. Мілководна прибережна частина дна морів і океанів. 2. Поздовжній брус по борту дерев’яного судна, паралельний причальному брусові. 3. Опора (палиця) із сталевих листів зовні обшивки судна, призначена для кріплення бортової броні.
Словник іншомовних слів Мельничука
шельф —
Мілка зона морського дна вздовж континентального берега, відокремлена від континентального схилу виразним загином; ш. часто містить поклади нафти і природного газу; див. схил континентальний.
Універсальний словник-енциклопедія
шельф —
ШЕЛЬФ, у, ч., спец. Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина.
Словник української мови в 11 томах