шельф
-у, ч., спец.
1》 Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина.
2》 Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний причальному брусові.
3》 Опора (палиця) зі сталевих листів зовні обшивки судна, призначена для кріплення бортової броні.
Великий тлумачний словник сучасної української мови