шугонути

шугону́ти

[шуго^унути^е]

-ну, -гонеш, -гоне^имо, -гоне^ите; нак. -гони, -н'іт'

Значення в інших словниках

1. шугонути — див. підніматися  Словник синонімів Вусика
2. шугонути — ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до шугну́ти. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (В. Кучер); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (О.  Словник української мови у 20 томах
3. шугонути — шугону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. шугонути — -ну, -неш, док. Підсил. до шугнути. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шугонути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
6. шугонути — ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до шугну́ти. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (Кучер, Голод, 1961, 256); Один снаряд, шугонувши крізь купол...  Словник української мови в 11 томах
7. шугонути — Шугонути, -ну, -неш гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. К. ЦН. 222. За мною шугонуло й товариство. К. ЦН. 165.  Словник української мови Грінченка