Значення в інших словниках
-
шугонути —
[шугоунутие] -ну, -гонеш, -гонеимо, -гонеите; нак. -гони, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
шугонути —
ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до шугну́ти. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (В. Кучер); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (О.
Словник української мови у 20 томах
-
шугонути —
шугону́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
шугонути —
-ну, -неш, док. Підсил. до шугнути. || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шугонути —
ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...
Словник синонімів української мови
-
шугонути —
ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до шугну́ти. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (Кучер, Голод, 1961, 256); Один снаряд, шугонувши крізь купол...
Словник української мови в 11 томах
-
шугонути —
Шугонути, -ну, -неш гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. К. ЦН. 222. За мною шугонуло й товариство. К. ЦН. 165.
Словник української мови Грінченка