шугонути
ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр.
Підсил. до шугну́ти.
Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (В. Кучер);
Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (О. Гончар);
Блискавка пробігла стовбуром і шугонула в землю (І. Цюпа);
Її думи далекі від неї. Мов ластівки-прудкокрильці – то шугонуть на схід сонця, .. то впадуть біля дніпрових круч (Ю. Бедзик);
Два винищувачі круто шугонули вниз і з ревищем пронеслись над вокзалом (Яків Баш);
Шугонула вона [стріла] вище лісів дрімучих, вище гір, перетинає хмари перисті, зникає з очей (А. Шиян);
Правління колгоспу забуло полагодити греблю, вода навесні прорвала її, – і ставка в Рибному як не було. Шугонула вода кудись униз (Ю. Мокрієв);
Яким підвів гвинтівку і Махтей одразу шугонув за кущ (А. Шиян);
Вискочивши з погрібника, він шугонув поза хлівом у сусідський вишняк (В. Козаченко);
В надії на те, що ведмідь далі гнатися не буде, Гриць шугонув у відкритий люк і по крутому залізному трапові скотився в кубрик (Д. Ткач);
Тихо брязнув цепок на засуві, потім англійський замок, і на Павла повіяло свіжим прохолодним вітром, що ввірвався до кімнати, шугонувши знову надвір через відкриту кватирку (В. Кучер);
Вітер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кілька співучих, з крихтами льоду краплин (М. Стельмах);
Сивим клуб'ям перекотився мороз, шугонув під лави (Григорій Тютюнник);
Виходить, завдання виконано! Гаряча хвиля шугонула в голову, залила обличчя (В. Козаченко);
Вихопивши з рук наймита ліхтар, він першим шугонув у крижану воду, а слідом за ним, не сміючи ослухатись батьківського наказу, пішов і Прохор (А. Шиян);
– Я по хмиз зібралася на світанні... у ліс через Рось... Шугонула по шию в проталину, – ледве жива видряпалась... (І. Волошин);
// безос.
Шугонуло зненацька з-за спини в трубу, засвистіло чорно – закружляли Лук'янові асигнації уже десь у повітрі над Каховкою... Лови! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)