шугонути
ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр.
Підсил. до шугну́ти.
Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (В. Кучер);
Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (О. Гончар);
Блискавка пробігла стовбуром і шугонула в землю (І. Цюпа);
Її думи далекі від неї. Мов ластівки-прудкокрильці – то шугонуть на схід сонця, .. то впадуть біля дніпрових круч (Ю. Бедзик);
Два винищувачі круто шугонули вниз і з ревищем пронеслись над вокзалом (Яків Баш);
Шугонула вона [стріла] вище лісів дрімучих, вище гір, перетинає хмари перисті, зникає з очей (А. Шиян);
Правління колгоспу забуло полагодити греблю, вода навесні прорвала її, – і ставка в Рибному як не було. Шугонула вода кудись униз (Ю. Мокрієв);
Яким підвів гвинтівку і Махтей одразу шугонув за кущ (А. Шиян);
Вискочивши з погрібника, він шугонув поза хлівом у сусідський вишняк (В. Козаченко);
В надії на те, що ведмідь далі гнатися не буде, Гриць шугонув у відкритий люк і по крутому залізному трапові скотився в кубрик (Д. Ткач);
Тихо брязнув цепок на засуві, потім англійський замок, і на Павла повіяло свіжим прохолодним вітром, що ввірвався до кімнати, шугонувши знову надвір через відкриту кватирку (В. Кучер);
Вітер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кілька співучих, з крихтами льоду краплин (М. Стельмах);
Сивим клуб'ям перекотився мороз, шугонув під лави (Григорій Тютюнник);
Виходить, завдання виконано! Гаряча хвиля шугонула в голову, залила обличчя (В. Козаченко);
Вихопивши з рук наймита ліхтар, він першим шугонув у крижану воду, а слідом за ним, не сміючи ослухатись батьківського наказу, пішов і Прохор (А. Шиян);
– Я по хмиз зібралася на світанні... у ліс через Рось... Шугонула по шию в проталину, – ледве жива видряпалась... (І. Волошин);
// безос.
Шугонуло зненацька з-за спини в трубу, засвистіло чорно – закружляли Лук'янові асигнації уже десь у повітрі над Каховкою... Лови! (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- шугонути — див. підніматися Словник синонімів Вусика
- шугонути — [шугоунутие] -ну, -гонеш, -гонеимо, -гонеите; нак. -гони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- шугонути — шугону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- шугонути — -ну, -неш, док. Підсил. до шугнути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шугонути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
- шугонути — ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до шугну́ти. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (Кучер, Голод, 1961, 256); Один снаряд, шугонувши крізь купол... Словник української мови в 11 томах
- шугонути — Шугонути, -ну, -неш гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. К. ЦН. 222. За мною шугонуло й товариство. К. ЦН. 165. Словник української мови Грінченка