яр —
Глибока западина, БАЛКА, г. звір, (глибокий) чорторий; П. прірва; ПОЕТ. весна; ЯРОК, яруга.
Словник синонімів Караванського
яр —
ЯР¹, і, ж. 1. Весна. 2. Ярина. Як я [дощ] перейду три рази на ярь... возрадуються жита, пшениці і всі ярниці (Сл. Б. Грінченка). ЯР², у, ч. 1. Форма рельєфу, глибока довга западина (перев.
Словник української мови у 20 томах
яр —
яр 1 іменник чоловічого роду западина яр 2 іменник жіночого роду ярина яр 3 іменник жіночого роду лютість рідко яр 4 іменник жіночого роду фарба
Орфографічний словник української мови
яр —
I -у, ч. 1》 Глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками. 2》 перен., розм. Те саме, що прірва 2). II -і, ж. 1》 діал. Ярина (у 1 знач.). 2》 поет.
Великий тлумачний словник сучасної мови
яр —
Ерозійна форма рельєфу, що виникає у різних породах на схилах під дією зливових і талих вод, а також антропогенних чинників — вирубування лісів, оранки, випасання худоби, будівництва на схилах; довж. — від сотень м до кількох км, шир. і глиб.
Універсальний словник-енциклопедія
яр —
БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі).
Словник синонімів української мови
яр —
Яр, я́ру, в яру́; яри́, ярі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
яр —
ЯР¹, у, ч. 1. Глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками.
Словник української мови в 11 томах
яр —
I. Яр, яру м. 1) Оврагъ, логъ. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. Побачив у тім яру хату. Рудч. Ск. II. 188. 2) раст. = гав'яр, Acorus calamus L. Мил. М. 20. ум. яро́к, яро́чок. Рудч. Ск. II. 144. Недалеко милий оре, ой там за ярочком. Грин.
Словник української мови Грінченка