яр
ЯР¹, і, ж.
1. Весна.
2. Ярина.
Як я [дощ] перейду три рази на ярь... возрадуються жита, пшениці і всі ярниці (Сл. Б. Грінченка).
ЯР², у, ч.
1. Форма рельєфу, глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками.
Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри І запашне дихання тих долин, Що у лісах, заквітчані, ховались (Б. Грінченко);
На рівнинах, складених пухкими породами, дощові потоки утворюють яри (з навч. літ.);
З ярів і лісу бігла тала вода до Ворскли (А. Шиян);
* Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову .. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (М. Рильський).
2. перен., розм. Те саме, що прі́рва 2.
Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр (Панас Мирний).
ЯР³, і, ж.
1. діал. Ярина (у 1 знач.).
2. поет. Те саме, що весна́.
Води чимало уплило в ручаю, яр цвітом крила луг (Уляна Кравченко).
ЯР⁴, і, ж., розм., рідко.
Те саме, що лють.
Ціль ця да яр ця в пісню перетвориться (П. Тичина).
ЯР⁵, і, ж.
Зелена фарба, яку одержують шляхом окислення міді.
Машина була дійсно гарна: .. блискаючи, як жінка золотим убором, своєю міддю, ріжучи око червоними шпицями коліс та зеленою яр'ю свого тендера, .. вона посувалась .. тихенько, плавно, з легким шелестом наче шовкової спідниці (Грицько Григоренко);
* У порівн. Мов небо – очиці у неї; мов яр – Зеленая плахта, зеленая юпка (О. Корсун);
// Зелене листя дерев, кущів і т. ін.
Тепле сонце встало пишно; Одягається розкішно В яр і золото долина (Я. Щоголів).
Словник української мови (СУМ-20)