єдвабний —
А, -е, заст. Зроблений з єдвабу. На єдвабній оболоні Хай гарячі стигнуть скроні, В сповиточку голубім. (Т.1, кн.2:5); Забудьмося! Хай сплять єдвабні ниви — Їх ярий промінь пестить-золотить... (Т.1, кн.2:26).
Словник поетичної мови Василя Стуса
єдвабний —
єдва́бний прикметник рідко
Орфографічний словник української мови
єдвабний —
єдва́бний шовковий; шовковистий (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
єдвабний —
-а, -е, заст. Зробл. з єдвабу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
єдвабний —
Єдва́бний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
єдвабний —
ЄДВА́БНИЙ, а, е, заст. Зробл. з єдвабу. Саму пані передержувала в місті колишня няня лише тому, що в пані ще були єдвабні сорочки та сукні (Панч, II, 1956, 395).
Словник української мови в 11 томах
єдвабний —
Єдвабний, -а, -е Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Гол. ІІІ. 144. Панчішечки єдвабнії. Чуб. ІІІ. 212.
Словник української мови Грінченка