іменний —
іменни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
іменний —
-а, -е. 1》 Помічений ім'ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім'я. Іменний вклад — вклад, зареєстрований на певну особу. Іменні цінні папери — цінні папери, видані на ім'я певної особи. 2》 Пов'язаний з яким-небудь або чиїмсь ім'ям.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іменний —
Іме́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
іменний —
ІМЕННИ́Й, а́, е́. 1. Помічений ім’ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім’я. — В нього орден, а в мене іменний годинник (Тют., Вир, 1964, 318). 2. Пов’язаний з яким-небудь або чиїмсь ім’ям.
Словник української мови в 11 томах