іменник —
Спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. Суб'єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов'язані мати І.
Словник термінів законодавства України
іменник —
Клеймо — stamp — Marke, Stempelung — спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.
Гірничий енциклопедичний словник
іменник —
ІМЕННИ́К¹, а́, ч. У ювелірній справі спеціальний знак, тавро (у 1 знач.), що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.
Словник української мови у 20 томах
іменник —
іме́нник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
іменник —
I -а, ч. Відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку тощо, напр.: стіл, читання, вітер, білість і т. ін. II -а, ч. Спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іменник —
Частина мови, яка об'єднує усі слова з предметним значенням, що мають категорії роду, числа та відмінка і виступають у реченні гол. чином в ролі підмета або додатка (чи ін. член речення).
Універсальний словник-енциклопедія
іменник —
ІМЕ́ННИК, а, ч. Відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку тощо, напр.: стіл, читання, вітер, білість і т. ін. Літературна стійкість твору не зміниться од того, чи буде в іменниках на кінці я або є (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах