Значення в інших словниках
-
імла —
Мла, туман, морок, мряка, г. паморока, (у спеку) д. юга; пор. МАРИВО.
Словник синонімів Караванського
-
імла —
див. марево; темрява
Словник синонімів Вусика
-
імла —
імла́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
імла —
-и, ж. Повітря, густо насичене водяною парою; туман. || Повітря, насичене дрібними пилинками, димом і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
імла —
МЛА (ІМЛА́) (прозорі випари, рух яких ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь), МА́РЕВО, ЮГА́, СЕРПА́НОК, КУРИ́ЩЕ розм. Тяжко було йти по грязюці, в холодній млі, несучи клунки (М.
Словник синонімів української мови
-
імла —
Імла́, -ли́ = мла, мли; по приголосному імла́: тут імла́, але вели́ка мла
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
імла —
ІМЛА́, и, жін. Повітря, густо насичене водяною парою; туман. Степи й лиман криються фіолетовою імлою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (Володимир Сосюра, I, 1957, 220); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
-
імла —
Імла, -ли́ ж. = мла. Ой імла, імла по полю лягла. Мет. 193. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала. Мил. 158.
Словник української мови Грінченка